У самостійний розділ медицини від фтизіатрії і онкології пульмонологія відокремилася у 2-й половині XX століття, цьому сприяло зростання захворюваності на бронхіт та інші хронічні неспецифічні захворювання легень (НЗЛ).

У сучасній пульмонології застосовують багато спеціальних методів дослідження:

рентгенологічні — томографія, бронхографія, ангіопульмографія, пневмомедіастинографія та інші ендоскопічні — трахеобронхоскопія, плевроскопія функціональної діагностики — дослідження функції зовнішнього дихання, кровообігу в легенях лабораторні дослідження аспіраційну та пункційну біопсії тощо.

Лікар пульмонолог оглядає, консультує, призначає додаткові обстеження та лікування, а також контролює процес одужання дітей із захворюваннями бронхолегеневої системи. А саме:

• гострі трахеїти,
• бронхіти,
• рецидивуючі бронхіти,
• вогнищеві, сегментарні, полісегментарні та різнодолеві пневмонії,
• плевропневмонії.

Також пульмонолог консультує дітей із підозрами на муковісцидоз.
У своїй роботі лікар пульмонолог керується принципами доказової медицини.