• раптова втрата слуху при ураженні нервової тканини, пошкодженнях судин внутрішнього вуха, розриві внутрішньозавиткової мембрани, на тлі автоімунних захворювань чи патологічної активації стресового каскаду реакцій клітин завитки розвивається в період до 72 годин;
• гостре порушення слуху, викликане вірусною чи бактеріальною інфекцією, може розвинутись упродовж 3-5 днів;
• хронічні процеси, що призводять до зниження слуху, найменш помітні для пацієнта і тривають кілька місяців, а інколи й років.

Втрата слуху може бути частковою (з ураженням лише певних частот) або тотальною, що призводить до повної глухоти; вражати одне вухо або одразу обидва (бінауральна, двостороння втрата слуху).

Методика лікування слухових порушень, яка застосовується у кожному конкретному випадку, напряму залежить від типу ураження органу слуху. Існує два типи слухових порушень, відповідно до ураженої частини вуха:

• порушення провідності (кондуктивна приглухуватість). Виникає при отитах, аденоїдах, запаленні слухової труби, непрохідності вушного каналу, захворюваннях зовнішнього та середнього вуха. При кондуктивній приглухуватості у пацієнта зберігається здатність розпізнавати мову при великих значеннях гучності.

• захворювання слухового нерву та внутрішнього вуха (сенсоневральна приглухуватість), що складають до 90% від усіх випадків приглухуватості. Зниження слуху при нейросенсорних порушеннях відбувається за рахунок розладів функції слухових нервів або втрати чутливості спірального органу равлика, коли внутрішнє вухо більше не здатне належним чином обробляти звуки.

При ідіопатичній (без визначеної причини) раптовій втраті слуху застосовуються препарати зі стероїдними гормонами, гіпербарична оксигенація. У 65% таких пацієнтів виникає спонтанне одужання. У лікуванні кондуктивної приглухуватості застосовують:

• транстимпанальне введення лікарських засобів — для доставки глюкокортикостероїдів і антибактеріальних речовин у барабанну порожнину;

• катетеризацію слухових труб — введення ліків через катетер у слухову трубу, що допомагає швидко відновити її прохідність, купірувати запалення і вирівняти тиск у барабанній порожнині;

• продування по Політцеру — введення повітря в ділянку середнього вуха через слуховий канал. Дозволяє оцінити провідну і дренажну функції євстахієвої труби, відновити її нормальне функціонування;

• хірургічне втручання — протезування деформованих слухових кісточок, мірингопластика, тимпанопластика.

Лікування сенсоневральної приглухуватості слід розпочинати якомога швидше, адже воно найбільш ефективне у перші три доби захворювання. Надалі, до 1 місяця прогноз значно погіршується. У випадку хронічної нейросенсорної приглухуватості (більше 6 місяців хвороби) відновлення слуху вже неможливе. У цьому випадку призначається підтримуюча терапія, направлена на покращення мікроциркуляції крові у внутрішньому вусі і корекцію соматичної патології (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, остеохондроз). Нейросенсорні порушення потребують спеціальних засобів реабілітації — зокрема, використання слухових апаратів, підбір і налаштування яких здійснює лікар-сурдолог.

Діагностику та лікування кондуктивної і сенсоневральної приглухуватості у Рівному проводять в спеціалізованому ЛОР-Центрі «МІЙ ЛОР». У нас ви можете отримати всю необхідну медичну допомогу — від лікувальних отоларингологічних процедур до слухопротезування слуховими апаратами провідних європейських виробників. Щоб отримати додаткову інформацію або записатись на прийом до лікаря-сурдолога — зателефонуйте адміністратору медичного центру «МІЙ ЛОР» вже сьогодні!